Право батька на спілкування з дитиною при розлученні – усунення перешкод

Захистити права дітей – це пріоритет не тільки для батьків, а й для уряду. Постійні контакти із батьком та матір’ю, іншими родичами є умовою для повноцінного виховання малюка. Але на практиці часто виникає ситуація, коли після розлучення право батька на спілкування з дитиною обмежується – той із батьків, з яким залишилися діти (як правило, це мати), всіляко перешкоджає бувшій «другій половині» у відвідуваннях.

Як розрішити конфлікт? Як усунути перешкоди у спілкуванні із дитиною? Чи є якісь дієві заходи, які б урівняли можливості обох батьків виховувати сина або доньку Звичайно, є. Про це ми докладно розповімо.

Раніше в статт “Неофіційна сплата аліментів: як підтвердити, що батько утримує дитину?” ми розповідали, як довести в суді, що батько перераховував кошти на утримання малюка.

Які права має батько на дитину при розлученні?

Перш за все розставимо крапки над «і». Батьки дитини мають рівні права відносно малюка. Ці права не можуть бути обмежені на підставі того, що колись було прийнято рішення, що дитина буде проживати з одним із батьків, а другий буде жити окремо. Законом гарантоване право батька, який живе окремо, бачитися із малюком.

Підсумуємо: факт того, що дитина проживає, наприклад, у мами, не може вплинути на можливість спілкування із нею батька. Мама і тато мають рівні права на дитину при розлученні, і це не залежить від того, чи перебувають сторони у шлюбі, розлучені або ж не укладали шлюбний союз взагалі.

Розлучення ніяким чином не може впливати на обсяг батьківський прав, так само як і на обсяг батьківський обов’язків. Такий баланс намагається досягти уряд, прийнявши ініціативу «ЧужихДітейНеБуває».

Обмеження права батька на спілкування з дитиною

Якщо мати дитини, яка виховує дітей (або батько), не дає бачитися, обмежує спілкування, ставить свої власні правила, які порушують інтереси другої сторони – це є суттєвим порушенням батьківських прав.

Із цього правила є виняток – обмеження у спілкуванні можливі, якщо спілкування наносить шкоду малюкові, є перешкоди у нормальному розвитку дитини і таке інше. Зрозуміло, що така шкода повинна оцінюватися об’єктивно.

Крім цього, безперешкодне спілкування може бути обмежене в судовому порядку.

До речі, місце проживання дитини встановлюється судом або самим батьками. Для цього треба укласти відповіду угоду. Більш докладно про це ми розповіли у статті “Договір про визначення місця проживання дитини (зразок)“.

Усунення перешкод у спілкуванні з дитиною за рішенням ООтП

Що ж робити та куди звертатися, якщо ви бажаєте побачити сина або доньку, а другий батько категорично відмовляє в цьому? Або ж робить все, щоб такі зустрічі та побачення не відбувалися?

Перша інстанція, куди слід звернутися – це органи опіки та піклування.

Прямуєте безпосередньо у відділ та пишете заяву у двох примірниках. Один екземпляр віддаєте на реєстрацію, другий (з відміткою про прийняття) – залишаєте у себе.

Опікунська рада повинна прийняти рішення та визначити спосіб спілкування та участь у вихованні дитини батька, який живе окремо. Перш ніж прийняти рішення, представниками ООтП здійснюється перевірка:

• вивчаються умови життя обох батьків;
• визначається, як мати і батько ставляться до малюка;
• в яких умовах проживає дитина;
• з якої причини обмежуються батьківські права (чи є порушення прав та інтересів неповнолітнього у результаті спілкування – можливо, батько зловживає алкогольними напоями або наркотиками);
• чи є у дорослих погані звички і таке інше.

Після перевірки ООтП виносить відповідне рішення, яке є обов’язкове для виконання обома батьками.

Якщо мати дитини й надалі чинить перешкоди, не виконує порядок спілкування із дітьми, встановлений органами опіки, батько дитини має право звернутися до суду за захистом своїх прав. В такому випадку складається позов про усунення перешкод.

Усунення перешкод у спілкуванні з дитиною (судова практика)

Зразу зазначимо, такі справи в юридичній практиці – не рідкісні. Як правило, позивачі в позовній заяві викладають наступні вимоги:

• усунути перешкоди у спілкуванні з дитиною;
• встановити графік спілкування, відвідування (в тому числі відвідування дитини за місцем проживання позивача);
• визначити способи участі у спілкуванні та вихованні неповнолітнього (у тому числі визначити спосіб участі у спілкуванні без можливої присутності другої сторони);
• визначити спосіб спілкування шляхом відвідувань за місцем проживання неповнолітнього, за попередньою домовленістю із відповідачем та у присутності відповідача.

В судовій практиці бувають випадки, коли суду доводиться приймати рішення про можливість спілкування із дитиною за допомогою засобів телефонного, стільникового зв’язку, соцмереж, скайп, електронної скриньки і т.і.

В процесі слухання справи суди вирішують такі питання:

• Яку участь приймає кожна сторона у вихованні дитини?
• Як малюк ставиться до кожного із сторін? Зрозуміло, що суд враховує вік неповнолітнього, стан його здоров’я.
• Чи є у сторін проблеми із здоров’ям? В тому числі вивчається психічний стан, наявність у кожного із батьків поганих звичок, тощо.

Крім того, суд враховує думку органів опіки та піклування, які залучаються до судового слухання як третя особа.

Буває, що дитина відмовляється зустрічатися та бачити батька, при цьому є судове рішення, яким встановлено право на спілкування. Як бути в такій ситуації? Як правило, у своєму рішенні суддя повідомляє позивача, що в разі добровільної відмови дитини спілкуватися, той не може настоювати та своєму праві проводити спільний час у примусовому порядку.

Чи може суд відмовити у позові про усунення перешкод у спілкуванні, у встановленні графіку і таке інше? В судовій практиці такі випадки є.

Наведемо один такий приклад.

Чоловік просто «забув» про те, що в нього є син, довгий час не спілкувався з ним, не відвідував. А згодом прийшов та вимагав від матері, щоб та всіляко сприяла його спілкуванню із дитиною. Зрозуміло, мати перешкоджає такому втручанню у їх стабільне, сімейне життя. І чоловік звернувся до суду та вимагав встановлення графіку відвідань та спілкувань. Суддя вислухав думку сторін, представника опікунської ради та прийняв рішення, що, незважаючи на те, що сторони мають рівні права відносно дітей, встановлення такого графіку є передчасним. Позивачу перш за все слід наладити психологічний контакт із дитиною (справа № 729/1170/17, рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 04 травня 2018 р.).

Якщо мати дитини ухиляється від виконання судового рішення, не передає дитину батькові, обмежує спілкування, забороняє бачитися, чоловік має право звернутися до суду із заявою про передачу йому неповнолітнього. А також вимагати відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Як відвоювати сина або доньку? Про це ви дізнаєтесь із статті “Місце проживання дитини з батьком – як забрати сина чи дочку у колишньої дружини?“.