Оскарження заповіту (зразок позовної заяви про визнання недійсним)

Власник майна має право користуватися, володіти, розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд. Майно можна реалізувати, подарувати, поміняти. Крім цього передати у спадок – родичам або іншим особам. Разом з тим, оскарження заповіту – явище доволі поширене в юридичній практиці. На цю тему ми сьогодні й поговоримо.

У статті “спадкування за законом” ми розповіли, хто може вступити у спадок за відсутності заповіту. Тут все ясно – закон визначає коло родичів, які мають право отримати власність, що належала померлому. За наявності заповіту спадкування відбуватиметься по-іншому – власник ще за життя встановлює коло осіб, які зможуть отримати спадщину.

Часто виникають протиріччя – родичі сумніваються в доцільності передачі майна особам, які вказані самим заповідачем. Їм здається, що волевиявлення спадкодавця нерозумне, несправедливе.

Всі ці питання можна усунути. Для цього законодавець передбачив можливість опротестувати волевиявлення власника.

Вимоги, що пред’являються до заповіту

Заповіт має право оформити кожний дієздатний громадянин, який досяг повноліття, та у власності якого є нерухомість або інше майно.

Заповіт – це одностороння угода, в якій виражається воля власника.

Отже, заповіт має відповідати вимогам, які пред’являються до всіх інших договорів:

Форма заповіту – документ оформляється письмово, обов’язково вказується дата, місце його складання. Підписується власником, реєструється, завіряється нотаріусом (або іншою уповноваженою особою). Зміст документа має бути зрозумілим, мати однозначне трактування. Не допускаються виправлення, помарки, помилки.

Вимога до спадкодавця – як ми відзначили раніше, документ підписує повнолітній та повністю дієздатний громадянин, що віддає звіт своїм діям;

Вимога до умов – в документі повинна виражатися воля власника щодо того, хто з його родичів або осіб, які не перебувають з ним у спорідненості, яке майно і в яких частках отримає. Крім цього, можна відобразити інші положення – оформити заповідальну відмову або підпризначення правонаступників, вказати, хто із законних спадкоємців позбавляється спадщини.

Якщо хоча б одну з вимог, зазначених вище, не дотримано, правомірність документа можна ставити під сумнів. Безумовно, щоб спростувати волевиявлення спадкодавця, необхідні підстави. Всі вони умовно діляться на загальні (стосуються будь-якої цивільної угоди) та особливі (відносяться тільки до особи власника).

Наприклад, до загальних підстав відносять порушення, при яких будь-який договір можна визнати недійсним. Так, згідно із законом, заповіт можна спростувати, якщо…

• його положення суперечать закону;
• документ порушує основи моралі і правовий порядок;
• правочин уявний, удаваний;
• дієздатність спадкодавця скасована або обмежена судом;
• власнику майна не виповнилося вісімнадцяти років або він недієздатний;
• ласник, підписуючи документ, не розумів та не контролював свої дії (це може бути викликано хворобою, прийомом наркотичних препаратів, алкоголю, сильнодіючих медикаментів);
• спадкодавця вели в оману, обдурили, погрожували його життю, здоров’ю, до нього застосовувалося фізичне насильство;
• документ підписаний за наявності несприятливих для заповідача умов (наприклад, заповідач мав значні боргові зобов’язання).

Особливі підстави для скасування – це порушення за формою, змістом, оформленням документа. Заповіт можна опротестувати в наступних випадках:

• закритий заповіт прийнятий нотаріусом, при цьому були відсутні свідки;
• документ оформлений у надзвичайних умовах, за відсутності свідків;
• надзвичайна умова, яка давала б право на оформлення закритого заповіту, була відсутня;
• допущені порушення, що пред’являються до форми (відсутня дата, місце оформлення, підпис власника);
• заповіт не завірений нотаріусом (або іншою повноважною особою);
• документ підписаний кількома спадкодавцями або представником спадкодавця.

Даний перелік не є вичерпним. Порушення вимог, що пред’являються до документа, можуть виражатися в різних формах. Але в будь-якому випадку результатом даних порушень є недійсність документу.

Не підлягає опротестуванню заповіт, якщо відсутні порушення, зазначені вище, документ оформлений вірно, засвідчений за всіма правилами.

Чи кожен заповіт можна визнати недійсним? Якщо допущено незначне порушення, чи можна в такому випадку анулювати документ?

Якщо допущене порушення незначне (неточність, помилка), при цьому зміст документа не спотворюється, зміст залишається однозначним, приводів для спростування немає.

Хто може оскаржити заповіт?

За загальним правилом вимагати визнання документа недійсним може особа, чиї права порушені.

Таким чином, спростувати волевиявлення власника можуть законні спадкоємці – претенденти на спадщину, які б могли отримати майно за відсутності заповіту.

Законними правонаступниками виступають особи, які перебувають у спорідненості з померлим. Закон визначає 8 черг правонаступників, черговість встановлена залежно від ступеня споріднення. Більше про черги спадкоємців ми розповіли у статті “Спадкування за законом – хто має право на спадщину в Україні?“.

Опротестувати можуть родичі, що входять в чергу, яка була б покликана до спадкування за відсутності волі спадкодавця. Наприклад, в суд за захистом своїх інтересів можуть звернутися першочергові спадкоємці (чоловік/дружина, діти, батьки). Якщо ж правонаступники першої черги відсутні, право спадкування переходить до спадкоємців, що входять у другу чергу (брат/сестра заповідача). І вже вони отримую право на оскарження заповіту. І далі – в порядку черги.

В юридичній практиці судові тяжби затіваю не тільки родичі, зацікавлені в отриманні спадкової власності. З позовом звертаються особи, зазначені в заповіті як спадкоємці, а також громадяни, згадані спадкодавцем (наприклад, підпризначені спадкоємцем або відмовоотримувачем). Якщо є неспростовні докази, що дають підставу спростувати заповіт, із заявою може звернутися будь-яка особа, незалежно від ступеня споріднення.

Скасувати заповіт просто, якщо суд визнав зазначеного в ньому спадкоємця негідним. Така особа повністю втрачає право на спадщину.

Негідним правонаступником визнається особа, яка…

• скоїла злочин по відношенню до спадкодавця або іншого правонаступника, що підтверджується судовим вироком, який вступив у законну силу;
• чинила моральний тиск на заповідача або спадкоємців, переслідуючи мету стати одноосібним власником майна або збільшити власну частку у спадщині;
• не виконувала зобов’язання по відношенню до дитини-спадкодавця і позбавлена батьківських прав;
• ухилялася від утримання заповідача.

Негідний спадкоємець, що заволодів та користується спадковим майном, після прийняття судового рішення зобов’язаний повернути власність законним правонаступникам.

Терміни давності

Як ми відзначили раніше, заповіт за своєю суттю є односторонньою угодою (договором). Законодавець обмежує час, необхідний для виконання й спростування договорів.

Заповіт може бути оголошено, виконано або спростовано на наступний день після відкриття спадкової процедури. До цього власник у будь-який момент може скасувати його або внести зміни. Повідомляти про своє рішення потенційним правонаступникам він не зобов’язаний.

Строк для судового оскарження залежить від того, чи визнається документ нікчемним або заперечним. Так, в законі встановлено такі строки давності:

• три роки — при нікчемності заповіту (документ складений недієздатною особою або не посвідчений уповноваженою особою);
• один рік – у разі визнання документа спірним (наприклад, заповіт оформлено під впливом погрози, насильства, спадкодавець введений в оману).

Строки починають обчислюватися з моменту, коли заявнику стало відомо (або він міг дізнатися) про порушення спадкових прав.

Порядок оскарженя заповіту

Якщо бажаєте опротестувати волю заповідача, дійте, згідно з наступним алгоритмом:

Встановіть підстави для скасування документа (які норми порушені при оформленні).

Визначте, чи не закінчився термін давності для оскарження, чи маєте ви право виступати в якості позивача у справі.

Встановіть підсудність (який судовий орган правомочний розглядати ваш позов).

Складіть та направте до суду позов, прикладіть докази спірності або нікчемності заповіту.

Беріть участь у судових засіданнях, при необхідності заявляйте клопотання, уявляйте нові докази. Користуйтеся правами позивача повною мірою.

Якщо суд визнає недійсність заповіту (повністю або частково), отримайте виписку з рішення та направте нотаріусу за місцем відкриття спадкової процедури. За наявності кількох заповітів, буде реалізований ранішне оформлений, а за відсутності інших заповітів — до спадкових прав закликатимуться законні правонаступники відповідної черги.

Оскарження заповіту – позовна заява

Перш ніж приступить до складання позову, слід подбати про докази, що підтверджують вимоги. Від того, наскільки точним, повним й аргументованим буде зміст заяви, а також від наявності аргументів, поданих суду, залежатиме кінцевий результат.

Позов повинен відповідати загальним вимогам ЦПК України. В документі необхідно вказати наступні дані:

• назва, адреса суду;
• інформація про заявника, відповідача ( П.І.Б., місце проживання, контактні номери телефонів);
• ціна позову;
• назва документа;
• дані про спадкодавця;
• інформація про спадщину;
• інформація про заповіт (коли оформлений, ким засвідчений, на яких умовах відбувається спадкування);
• підстава для опротестування;
• доказова база;
• посилання на норми закону, які підтверджують правомірність вимог;
• позовні вимоги — визнати документ недійсним;
• список додатків;
• дата складання, підпис.

Позовну заяву та документи, що додаються до неї, слід надіслати в декількох примірниках – для кожного з відповідачів, третім особам.

Разом із заявою до суду в обов’язковому порядку надсилаються такі документи:

• копія паспорта позивача;
• свідоцтво про смерть заповідача;
• заповіт;
• документи, на які посилається позивач (про наявність родинних зв’язків);
• квитанція про сплату державного мита.

Крім цього, слід направити документи, що є доказом недійсності заповіту. Приміром…

• висновок судово-психіатричної експертизи (підтвердження того, що спадкодавець, підписуючи документ, не керував своїми діями);
• довідки з медустанов, виписки з історії хвороби (довідки з психоневрологічного або наркологічного диспансерів, виписка з лікарняної карти, висновок лікаря-нарколога або психіатра);
• пояснення свідків, які підтверджують неадекватність поведінки заповідача;
• висновок почеркознавчої експертизи (якщо документ підписаний іншою особою, а не заповідачем, завірений іншою особою, а не нотаріусом);

Наведений нами список доказів неповний. Які ще зібрати документи і як відстояти свої спадкові права в суді, підкаже юрист, який спеціалізується на веденні справ даної категорії.

Наслідки спростування заповіту. Судова практика

Отже, суд визнав документ недійсним. Після цього порядок розподілу спадщини буде змінено. Власність буде розділена між особами, зазначеними в попередньому заповіті, а за його відсутності – між родичами (законними спадкоємцями).

Аналіз судової практики показує, що судовий процес, пов’язаний з опротестуванням заповіту – досить складний і тривалий.

Якщо навіть ви ініціюєте проведення судової експертизи (почеркознавчої, психіатричної) і її висновки будуть вам в допомогу, суд обов’язково викличе нотаріуса, який оформляв заповідальний документ. Враховуючи, що нотаріуси – юристи з досвідом, вони розуміють, наскільки важливо дотримуватися вимог законодавства. Особливо, якщо спадкодавець – особа похилого віку, з цілим набором супутніх захворювань. А якщо у складі спадкової маси присутній будинок або квартира, частка в статутному фонді, автомобіль, грошові внески – нотаріус обов’язково перевірить документи, встановить дієздатність спадкодавця, роз’яснить правові наслідки заповіту.

Більше про те, як відсудити спадщину, якщо є заповіт, ми розповіли в статті “Як відсудити спадщину (визнання заповіту недійсним та інші підстави)“.

Що краще: заповісти або подарувати? Прочитайте нашу статтю “Договір дарування або заповіт – що краще та дешевше?“.

Документи для спадщини

Схожі статті

Заява про фактичне прийняття спадщини Спадщина за заповітом: порядок оформлення, форма і зміст Строки прийняття спадщини Термін прийняття спадщини Оформлення спадщини неповнолітнім Свідоцтво про право на спадщину: порядок, місце, строк видачі